магазин продажи MEGA ONION MDMA crystal Таштагол

Как я купил МДМА и сбежал из дебильного военного училища

Ах, этот мир, с его предсказуемыми закладками и бесконечными возможностями гамать на всю катушку! Я – наркоман-комик, и моя история – это хроника моего пути к свободе, моей нелегкой пяткой через дебильное военное училище.

Знаете, учиться в таком месте – это, как играть в самую трудную видеоигру, где каждый день – это новый уровень с новыми испытаниями. И, конечно же, все мы нуждались в компанюхе, чтобы пережить этот ад смешно и безболезненно.

Но мне не хватало лишь шурупа и закладок, чтобы проникнуть в тайный мир эйфории. Моя страсть – это код, мощный кодеин, который берет за душу и шепчет на ушко об улетных приключениях. Но это еще не было тем уровнем, который я хотел покорить.

МДМА - вот что я искал, вот что я хотел найти. И тут я понял, что мне нужен этот экстази, чтобы по-настоящему улететь. Закладка моя, нельзя отказать себе в таком наслаждении. И судьба преподнесла мне шанс!

Слушай, братан, – шепчет мне один из друзей, – у меня есть идея! Я знаю парня, который может достать МДМА. Ты в деле?

Таким образом, начался мой путь к свободе. Я был решителен и готов сделать все, чтобы получить эту запретную радость. Мы с компаней организовали маленькую операцию, чтобы достать эту драгоценность, и нам удалось!

Когда я увидел свои первые таблетки МДМА, сердце у меня заколотилось сильнее, чем от самой ожидаемой победы в видеоигре. Видите ли, для нас, наркоманов-комиков, наркотики – это наша убежище от реальности, наша игра, в которой мы можем стать героями момента.

Но в то же время я был запуган мыслью о том, что мои проклятые военные товарищи узнают о моей маленькой тайне. Они могли бы разрушить мою мечту о свободе, заковать меня в металлическую клетку и с сожалением смотреть, как я ухожу под шумок.

Го, братишка, пора собираться. Ну что, готов к самому незабываемому приключению в своей жизни?

Я собрался, как мог, но сердце все равно билось в груди, словно мега-геймпад в моих руках. Мы все были вся в адреналине, вся в нашей молодежной жажде свободы, и, наконец, мы сделали это – улетели из этого дебильного военного училища!

С каждым шагом, с каждым прожитым мгновением нового мира, я постигал новые уровни состояния, которые МДМА мне подарило. Чувствовать себя свободным, обнимать ночь, играть с огнями и звездами – это был мой сакрамент, моя истинная вершинная точка.

Братан, – сказал мой новый компаньон, – знаешь, чего тебе не хватает? Шурупа! Давай его попробуем!

Ах, шуруп, первитин, ты манил меня с форсажем в свою паутину наслаждения. Я не мог устоять перед этим искушением, и мы решили попробовать новое. Но это был уровень, который мне не удалось покорить, и я почувствовал, что попал на новую, еще более опасную территорию.

Мои дни на свободе стали все короче, а мои ночи – все более беспокойными. Я понял, что игра наркотиков – это мое закрытое окошко в мир, где я могу быть свободным и смешным, где не нужно было следовать правилам этого дебильного училища.

Так что, моя история не заканчивается здесь. Я сбежал, но не сдался.

Я понял, что наркотики и экстремальные приключения – это некий путь к улету, но настоящий улет – это быть свободным и открытым новым веяниям этого мира.

Ярокий вечір, як заскочив на закладки по Большій Васильківській. Місце було запрошливе, анаша лежала на поверхні, мов тоненький снігокатанка, що гріла мої душу та мозок. Її радості неможливо зіміряти, лише довіршувати. Цілий день чекав на цю хвилю, на цей кайф, коли мій організм знову схоплюватиме бурхливий танець з прекрасною МДМА. Усе почалося, коли я дізнався про нову партію, яка з'явилася у нашому місті. Звістка про цю чудову речовину розлетілася швидше, ніж шмыгання твого дідька по вулиці. І ось, я вже добрався до останнього моменту: мій телефон дзвонить, іниціатором виклику є мій довірений шиз із прізвищем «Тріпер». Цей тупий сукин син вміє затрахати не на жарт! — Ей, бруднюча, встиг биш сюди, забирай свою прописку та теревенько в машинку! — кричу я, бачачи, як він підкрадається до мене. У себе в кишені, він носить бабине серце, але молодець — робить свою справу! Мій вірний піде на все, аби я почувався на правильній хвилі. Він підходить з похмурим виглядом, з перших слів видно, що його хтось може виллє. — Чувак, я за тобою стежив, і підкоривши весь місцевий кафе «Табуретка», я рванувся сюди. У мене для тебе є крута покупка, на яку ти ніколи не відмовишся. Мої очі закатилися, я знаю, що це буде знову чудове пригода. В моїй голові вже формується план, як ми з Тріпером влаштуємо охоту за пасхальними яйцями на кладовищі. Я знаю, це звучить макабрічно, але що справиш — життя наркомана не таке просте. Слідуючого дня ми встигаємо всі підготуватися до охоти. Всі радісні, як діти з магазину з цукерками. Дехто готується на більш серйозному рівні, підтягуються і все таке. Ми виправдовуємось перед родиною, що на навчанні, але насправді знаходимося в іншому світі, і нам там кайфово! Згідно плану, о 12 годині по обіді ми збираємося на кладовищі, де знаходиться наше таємне сховище. З кишень я достаю біле — героїн, щоб надати собі та членам команди більше енергії та витримки на охоту. Справжні наркомани знають, що героїн підносить тебе додому, а МДМА робить тебе власністю вечірки. Всі взяли чпокнутись, і тільки я ще позволяю собі одну пыряться, адже ніщо не заборонено. Кладовище, на яке ми попадаємо, виглядає вражаюче. Старі та гіллясті дерева, під якими зненацька може виповзти зла душа. Це як незнайомці в твоїх звичних розмовах — ти навіть не помічаєш, як вона вже на тебе наступила. Ще одна пыряться, і вже маю перед собою пейзаж, який зазвучує красивими пастельними кольорами, коли скінчиться особлива священна мить, що відбувається на наших очах. Охоту ми виконуємо, як справжні професіонали. Нам вдається знайти кілька пасхальних яєць, які ніхто не знайшов за десятиліття. Ми радіємо, як діти, отримуючи свої перші подарунки на свято. Усе було добре, але, якщо чесно, я починаю підозрювати одного з наших членів команди. Ймовірно, хтось з них на измене. Мої думки мотаються, мов чумацький багажник, але я не готовий відчепити. Я підстриг свої довгі волосся, адже готую нову дозу МДМА, і кожен моє космічний стрижка дає мені енергію та силу. Усі крадуться, як бандити, але я відчуваю, що це не останній поворот. Я підкрадаюся до потенційного ватажка нашої опозиції, і вимовляю ті слова, що зневірять або сповнять його довірою. — Слухай, мій друг, я знаю, що ти на стороні світла, але я все-таки прошу вірити мені. Ми тримаємо всю нашу команду під контролем, як справжній дідусь в пансіонаті, та не дамо комусь зіпсувати нашу пригоду. Довіряй, але перевіряй. Той погляд, що він на мене викинув, пройде в історію. Я бачу, що він згоден, але його шрами він не забуде. Однак це кешуй-ся!, ми все одно шмигаємо вперед. Нічогісінько не зупинить нас! На другому плані знаходиться наша більшість — ми, що віримо, що наша операція вдасться, йдемо вперед і залишаємо позаду все підозри та страхи. Героїн б'є, але МДМА робить моє тіло вічно молодим. Поєднання цих двох речовин фіксує мене на сторінці історії, де я — репера наркомана, що звивається в психоделічних танцях під свою музику. Так, кайфувати від охоти за пасхальними яйцями на кладовищі може тільки здоровий наркоман. Відчуваєш, як кригає страх в твоєму серці, але він не знаходить виходу, бо тіло вже закручується в пастку насолоди. Все важить, але твій дух вільний. Роздумуючи про вчинене, я зізнаюся, що наші кроки були дорогими. Але формальності, чи не так? Життя наркомана — це прожити на повну катушку, поки світ не повернеться з довгого сну. Cвіт, дивись на нас! Ми наркомани репери, що пожираємо ночі та якнайгучніше скандуємо наші тексті — і це наша вічна доля. Її не змінити, не варто нам і шукати виправдання. Ми випливаємо на світло, втікаємо від проблем нашого суспільства, але виростаємо дітьми нашої революції. Бо ми — воплоти змін та відмова від банального світу, де кожна мить каже тобі, що ти не можеш усе змінити. Але ми можемо і ми самі знаємо це. Ми — репери наркомани, не зобов'язані нікому пояснювати наш світ. Ми пишемо свою музику, танцюємо на своїх закладках та шмыгаємо на своїх хвилях. І це дуже прекрасно! А тепер, залунати з кайфу, і прощатися з тобою. Життя занадто коротке, щоб пропускати моменти, коли можна забути про все і відірватися на повну програму. Кажу це, не затримуючись — і втікаю у своє місце, де наша гордість репера наркомана переливається через краєвиди нашого хижого світу. Всього тобі найкращого у твоєму польоті. Ми розуміємо одне одного, і це надає моїм словам сили та шкідливість. Смійся з нього, але не пішов усякий вагабунд, якого не варто взяти на серйозно. Ми всі дзвінко сміємось, але ніхто не розуміє, що наш сміх — це наша зброя, що звучить найгучніше в цій всій музиці. Це ми, репери наркомани, не передаються перевіркам. Ми знаємо всі секрети, кожна наша закладка розповідає т